Розлучення сімейної пари не звільняє подружжя від обов’язку забезпечувати утримання дитини до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок однаково покладено на обох батьків. У разі розлучення, найзручнішим способом виконання цього обов’язку стосовно утримання дитини є сплата аліментів одним із батьків (зазвичай батьком).
Згідно з чинним законодавством, аліменти представляють собою фінансову підтримку для утримання дитини. Вони можуть бути виплачені добровільно за заявою одного з батьків, нараховані з його заробітної плати/пенсії або встановлені укладеним між батьками договором про сплату аліментів. У разі, якщо сторона, зобов’язана сплачувати аліменти, ухиляється від своїх обов’язків, кошти можуть бути стягнуті примусовим шляхом за рішенням суду або згідно з виконавчим написом нотаріуса на укладеному договорі про сплату аліментів.
Укладання договору про сплату аліментів буде найзручнішим рішенням у цій ситуації
Для укладання договору про сплату аліментів необхідно скласти письмовий документ, який обов’язково підлягає нотаріальному посвідченню. У цьому документі необхідно визначити суму платежів та терміни, протягом яких ці платежі здійснюються. Головне, що будь-які умови договору не можуть порушувати права дитини, встановлені законодавством.
Однією з основних переваг укладання договору про сплату аліментів є те, що у випадку ухилення платника від своїх обов’язків його можуть примусово змусити сплачувати аліменти згідно з виконавчим написом, складеним нотаріусом на вже згаданому документі. Для примусового виконання умов договору не потрібно звертатися до суду, достатньо звернутися до нотаріуса, який уклав договір, а також до Державної виконавчої служби. Це спрощує вирішення питань, пов’язаних з небажанням батька давати згоду на виїзд дитини за кордон.
У разі, якщо колишній чоловік і дружина мирно і без конфліктів встановили розмір аліментів на дитину, в разі потреби цю угоду можна переглянути або розірвати, але це може бути зроблено за взаємною згодою сторін. Будь-які зміни до договору повинні здійснюватися в тому самому письмовому вигляді, в якому договір був укладений, тобто у письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням.