Іноді виникають ситуації, коли необхідно позичити або позичити певну суму грошей або якусь річ. В таких випадках важливо мати документ, що підтверджує передачу цих грошей або речей. Для цього існують два можливих варіанти: розписка та договір позики.
Однак, розписка може стати проблемою, якщо особа, яка отримала позику, діє недобросовісно і заперечує свій підпис або стверджує, що було позичено меншу суму грошей. Це може призвести до тривалого судового процесу та витрат на експертизу, наприклад, для перевірки автентичності підпису, що є дорогим і часовим навантаженням.
У порівнянні з розпискою, договір позики, який підлягає нотаріальному посвідченню, надає більшу захищеність та правову регуляцію. Засвідчений нотаріусом договір позики має юридичну силу та надійність.
Згідно з договором позики одна сторона (позикодавець) зобов’язується передати іншій стороні (позичальнику) гроші або речі, а позичальник зобов’язується повернути ту саму суму грошей або речі такої ж кількості і якості. Зазвичай, договір позики укладається для передачі позичальнику певної суми грошей.
Найкраще звернутися до нотаріуса для складання договору позики. Це забезпечить вам професійну допомогу при складанні договору та, в разі потреби, консультацію щодо спірних питань.
Умови укладання договору позики
Згідно з договором позики, одна сторона передає іншій стороні гроші або речі, при цьому обумовлюються умови та строки повернення позики позичальнику. Договір позики набуває чинності з моменту передачі позичальнику обумовленої суми грошей або предмета (предметів).
Якщо сума позики перевищує 10-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму, або вартість предмета є такою великою, то договір позики має бути укладений у письмовій формі. Навіть при мінімальній вартості позики, якщо юридична особа надає позику, договір не може бути усним.
Підтвердження укладення договору позики може бути здійснено через розписку позичальника про отримання грошей або іншого об’єкта, що передбачений у договорі позики.
Фізична або юридична особа, яка надала позику, має право на отримання відсотків від позичальника. Розмір відсотків може бути визначений у договорі позики або нараховуватися автоматично згідно з обліковою ставкою Національного банку України.
Повернення позички
Умови і порядок повернення позички позичальником визначаються у договорі позики. Якщо позика стосувалася коштів, то позичальник зобов’язаний повернути їх господарю в тій самій кількості та стані, в якому вони були передані.
Якщо у договорі передбачено, що позика має бути повернена за вимогою позичальника, а не у визначений строк, то позичальник повинен задовольнити таку вимогу протягом 30 днів з моменту її висунення.
Позичальник має право повернути безвідсоткову позику позичальнику достроково, якщо сам договір не забороняє це.
Порушення договору позичальником
Той, хто не вчасно повертає позику позичальнику, буде змушений сплатити її згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України. Якщо позичальник не вчасно повертає речі і має сплатити неустойку, необхідно звернутися до статей 549-552 того ж кодексу. Розмір неустойки нараховується з дня повернення позики, визначеного договором, до фактичного дня повернення позичальником отриманих речей.
Договір позики може передбачати повернення позички частинами або з розстрочкою. Якщо позичальник не вчасно повертає наступну частину боргу, позичальник може вимагати дострокового повернення залишку позики або сплати відсотків (право на отримання відсотків встановлено статтею 1048 Цивільного кодексу України).
Суперечки стосовно договору позики можуть бути розглянуті судом. Якщо позичальник не отримав кошти або речі відповідно до договору (або отримав менше, ніж передбачено), він може оскаржити договір у суді. Якщо сума договору така, що вимагає письмової форми, суд не може спиратися лише на усні домовленості та свідчення свідків при прийнятті рішення.
Проте, суд може врахувати фактори, якщо стає очевидним, що договір був укладений під час насильства, обману або участі позичальника та представника позичальника у злочинній змові.
Якщо позичальник не виконує свої зобов’язання згідно з договором, позичальник може звернутися до суду, включаючи вимогу дострокового повернення позики.
Трансформація боргу на судове зобов’язання
Якщо борг виник внаслідок операцій купівлі-продажу чи оренди, сторони можуть узгодити перекваліфікацію цього боргу в позичкове зобов’язання та визначити у відповідному договорі умови та терміни повернення, які будуть стосуватися вже не боргу, а позики.
Стаття 1047 Цивільного кодексу України встановлює правила заміни боргового зобов’язання кредитним (позиковим) зобов’язанням у формі, передбаченій для договору позики.